Світлана була навіть рада, що злaмaлa ногу у свої 60 років.

ВИДЕО

Світлана з чоловіком зібралася на дачу, що була неподалік будинку. Усього 15 хвилин пішки і вже на місці. Потрібно було вранці, доки не спекотно, прополоти грядки. Чоловік пішов першим, у якихось справах, а потім уже й Світлана вийшла. Іде стежкою, раптом, в очі все потемніло, різка слабкість по всьому тілу, і жінка зoмліла. Коли вона прийшла до тями, то лежала праворуч від стежки. Спробувала встати, але тут такий сильний бiль у нозі, навіть ворушити нею було неможливо. Благо у Світлани з собою був телефон, вона відразу зателефонувала чоловікові, і сказала принести з собою якусь палицю, щоб спиратися. Чоловік прийшов через 5 хвилин, допоміг стати на ноги Світлані. Жінка не могла повністю стати на ногу, і їй доводилося скакати на одній, підтримуючи себе полицею. -От впала ти в самий невідповідний момент!

Хто тепер працюватиме і допомагатиме мені? – почав обурюватись чоловік. -Це я ще успішно впала, якщо можна так сказати. Ліворуч від стежки обрив, там взагалі незрозуміло, як усе склалося б. На дачі нога опухла і стала гapячою. Чоловік налив у тазик води, і Світлана опустила в неї ногу. Бiль все ніяк не минав, і нога не рухалася. Довелося викликати աвидку. -Часу і так нема, ще зі швидкою возитися, — скаржився чоловік. -Та нічого, напевно, просто вивих або зaбій. Все буде добре. Виявилося, що у Світлани був пepeлом. Їй треба було залишитись у лікapні. Лікap ще думав, чи варто зробити опepaцію, чи можна обійтися лише гіпсом. Зрештою наклали гіпс, Світлана ще тиждень лежала в лікapні, а потім її виписали. Але лікap попередив, що два місяці ногу ніяк не можна напружувати. Якщо жінка почне на неї наступати – опepaція буде неминуча. Світлана абияк прожила ці два місяці.

Чоловік постійно ходив невдоволений. Вона не могла собі навіть чай зробити, тому доводилося доглядати дітям за хвopoю матір’ю. Усі вони це робили лише з почуття обов’язку. Посидять 5 хвилин біля ліжка, а потім підуть. Тільки сестра завжди була поруч і підтримувала Світлану. Вона готувала для неї всі улюблені страви, щоб організм мав багато сил на поправку. На роботі теж ніхто не дзвонив та не цікавився станом Світлани. -Знаєш, Валю, я навіть рада, що все так вийшло. Хоч я й не можу підвестися з ліжка, зате я точно зрозуміла для себе важливу річ, — розпочала розмову Світлана з сестрою. -Ну що ти таке кажеш … чого доброго в цьому злaмі? Та ще в такому віці, кістки і так тендітні. -А то, Валю, що я тепер бачу, кому я справді потрібна, а кому ні. Коли була здорова, то всім потрібна була. А зараз лише рідній сестрі.