Четверо дітей, а доглянути нас нікому; ми стали тягарем.

ВИДЕО

Взимку на селі неймовірно красиво. Сніг огортає город, горобина у селах мерзне, на вікнах з’являються засніжені візерунки. Ми з чоловіком живемо одні, діти всі роз’їхалися. Нам самотньо, коли діти були маленькими, то чоловік казав: — Ось росте моя опора. У старості ми будемо оточені онуками, турботою та любов, ось побачиш. Минули роки, а слова чоловіка не виправдалися. Старша донечка вийшла заміж і поїхала до Америки. Вона наpoдила трьох дітей, жодного ми не бачили, лише за фотографіями. Цього року вони мали приїхати до нас на Новий рік, але у них не вийшло. Робота у них складна, вирватися не змогли, а дітей самих відправляти боятися. Син військовий, сім’ї й досі немає. Він на кордоні служить.

Інша донька переїхала із сім’єю до Москви. Максимум говоримо з нею телефоном. Минулого року вони з дітьми приїхали, але швидко поїхали назад. Молодша дочка жила у сусідньому селі разом із сином. Раніше вони жили з нами, але їй запропонували гарну роботу і вона поїхала. До нас вони приїжджали досить рідко, тому ми з чоловіком вирішили поїхати погостювати до неї. У чоловіка підскочив тиск, тож він залишився вдома. Я зібрала гостинці і вирушила в дорогу. Дочка, побачивши мене на порозі, була незадоволена. — Ти могла попередити, що приїдеш, а раптом мене вдома не було. – казала донька. — Ну що ти сердишся, мати рідну не рада бачити? Хочеш я поїду назад? — Відповіла я їй.

Прийшов онук і ми всі пішли їсти. Донька приготувала якусь не смачну кашу, без олії та солі було мало. Вона сказала, що вона із сином стежить за своїм здоров’ям і мені порадила. Мені стало прикро, вона жодного разу не приїхали, щоб дізнатися, як ми живемо, а тут поради роздає. Донька та онук не звертали на мене увагу. Онук зачинявся у кімнаті, а донька поверталася додому пізно. А якось я почула розмову матері із сином. — Коли вона поїде? Я не можу покликати друзів. – скаржився онук. Я відповідь дочки не стала слухати. Зібрала речі й у дорогу. Вдома чоловікові нічого не розповіла, не хотіла його засмучувати. Правда, що ми стали нікому не потрібні, тільки один одному.